switchboard girl

Wed, 21 Oct 2009 16:18:31 GMT

Після Кіньяра не можу спокійно читати слово "fascinating"; воно розбурхує мою уяву.

Machinarium

Wed, 21 Oct 2009 15:59:56 GMT

Machinarium Trailer from Snowball Studios on Vimeo.

Sat, 03 Oct 2009 23:33:00 GMT

Читаю паралельно 3 книги.
1. "Улісс" - непідйомний твір. Книга з дещо пожовтілими сторінками та надто дрібним для мого зору шрифтом. Вона абсолютно непридатна для читання в метро. Джойс вимагає уважності та вдумливості, чого я не можу йому поки дати. Він займає гідне місце біля мого ліжка, але наразі наші стосунки приречені на провал.
2. Паскаль Кіньяр "Секс і страх" - данина моїй першій освіті. Досить цікаво, але враховуючи те, що історію культури Європи викладав Чумаченко, я ще не побачила чогось кардинально нового. Втім, ця книга викликає приємні спогади кількарічної давнини, і я відчуваю, що монтаж аудіозаписів ще не остаточно затьмарив свідомість.
3. Франц Кафка "Листи до Феліції". Зворушливі, ніжні, захопливі. Він точно знав, як зацікавити жінку, і вже в першому листі нагадав, що вони могли б поїхати разом у Палестину. Кафка паралельно писав "Перевтілення" та прекрасні освідчення, кожне з яких починалось зі слів "Кохана моя...". Ця книга надихає на написання листів, але переписуватись мені зараз ні з ким.

Пазли (навіяне kimarsan)

Fri, 02 Oct 2009 22:42:47 GMT

Мені ніколи не подобалось збирати пазли. Пам'ятаю, в дитинстві була своєрідна мода - колекціонувати розбірні малюнки і вихвалятись, якого розміру твої картинки та що саме на них зображено. Я завжди думала, що це занадто нудне заняття і перед кожним святом жахалась: "Тільки б мені не подарували пазл!" У підґрунті такого заняття є щось буддистське: ніби малюєш картинку на піску, яку за кілька хвилин змиє водою. Не знаю, як до цього ставляться іноземці, але жителі пострадянського простору буддистами не були. Навпаки, деякі люди збирали картинки, а потім наклеювали їх на картон та вішали на стіну. Тоді під час застілля, коли гості скуштували олів'є та торт зі сметаною, можна було гордо зазначити: "Бачите, отам, на стіні? Це репродукція да Вінчі, я її за тиждень зібрала. Три тисячі пазлів, яка краса, яка краса!"

Якось у школі (а було це в 5-6 класі) мені потрібно було відвідати невропатолога. Лікар дала кубики та запропонувала зібрати з них малюнок. Іронія полягала в тому, що ця іграшка 20-річної давнини була настільки затертою та однотонною, що я не зовсім розрізняла зображення. Тьотя подивилась на мене, зачекала, поки я все ж складу, і нічого не сказала. А могла б виписати довідку про легку розумову відсталість (бо як може дитина в 6 класі не скласти картинку з 4 кубиків?)

P.S. Насправді, я захоплююсь витривалістю людини, яка може довго збирати пазли та вишивати хрестиком великі полотна.

це ще не кінець?

Tue, 11 Aug 2009 22:56:07 GMT

Я думаю водночас кількома мовами.
Якось Антон показав мені кліп Hammock "Mono No Aware". Я щиро здивувалась, що він не знає перекладу цього вислову. Він показав просто-красивий-кліп, тоді як для мене він наклався на систему японських цінностей та спогади про вивчення японської мови.
Те саме відбулось із композиціями Hauschka. Я відчуваю, як вібрує слово "Heimat" у моєму роті, і в той же час думаю про його тумачення.
Українська, російська, англійська, німецька, чеська, польська, японська, китайська - вони залишили на мені свій (інколи - занадто незначний) відбиток. Я вважаю це власним символічним капіталом.

Tue, 07 Jul 2009 16:41:14 GMT

Забігаю в білій нарядній майці в Radisson на нараду з питань ядерної безпеки. На пропускному пункті охоронець зі служби президента, оглядаючи речі, дивиться на мене і з захватом говорить: "Вы такая воздушная девушка!"

У такі моменти я вірю в гармонію та справедливість.

Sun, 19 Apr 2009 22:02:12 GMT

Колишні хлопці - це особливий вид чоловіків. Якщо після розставання ви продовжуєте спілкуватись, це може бути навіть більш корисним, ніж саме зустрічання.
Вони пам'ятають, що в тебе хронічний бронхіт, а також те, як його треба лікувати. Вони знають, де в твоїй кімнаті лежить паспорт та документи до ноутбука і вай-фай станції. Більше того, вони знають, як це все налаштувати чи відремонтувати.
Вони поважають твої смаки, і тому завжди радяться, перш ніж купити собі якусь річ. У той же час, вони можуть розповісти, що бачили в якомусь магазині сукню "саме для тебе".
Вони завжди повідомляють про дні народження спільних знайомих та про те, де краще завантажувати фільми і яким антивірусом бажано користуватись.
А в час депресії вони нагадають, що в тебе напрочуд м'яке волосся, тонка талія та довгі ноги, і тому журитися немає причин.
Я люблю своїх колишніх хлопців як далеких та ненав'язливих родичів. Або забуваю про них.

Mon, 09 Mar 2009 19:39:56 GMT

Коли чоловік не викликає духу конкуренції - зацікавленість зникає. Навіщо взагалі існують чоловіки, через яких ти не зможеш стати кращим чи хоча б взнати щось нове? (Окрім естетичного задоволення, звісно.)

Sun, 08 Feb 2009 11:24:14 GMT

Щоб не думати про тебе, я намагаюсь зайняти себе якимись "важливими" речами. Ходити на іподром, фотографуватись, слухати музику, співати та стрибати. На мене заглядаються сторонні чоловіки, але чи потрібні вони, якщо я відчуваю себе абсолютно спустошеною? Мені хочеться менше їсти, і я чекаю, коли стрілка на вагах не досягатиме поділки в 40 кг. А ще я майже на фізичному рівні відчуваю, як ти пригнічуєш мою сексуальність. Я опираюсь тобі і згадую, що "реальність - це те, що чинить супротив".

Mon, 08 Dec 2008 01:24:00 GMT

Щоб швидше заснути, я з*їдала кожні кілька хвилин гомеопатичне снодійно-заспокійливе. Вже майже година минула, але спати не хочу досі. Віра в гомеопатію зникла. Тому розкажу про свої останні кілька днів. Я ходила в четвер на клубну вечірку, в п*ятницю на маргінальну, а в суботу - на концерт. Відповідно, враження кожного дня відрізнялися та взаємодоповнювалися. На маргінальній вечірці до мене підійшов дивний мальчік і став розповідати про те, що... та насправді про те, що мене турбувало. Без деталей він оповів ситуацію і сказав, що треба на це швидко забити і зайнятися чимось новим. Аби ніхто інший ні про що не здогадався, я зробила вигляд, що погано розчула, і пішла танцювати. Дивні мальчікі, закинуті наркотиками та алкоголем - інколи ви з*являєтеся доречно.
а інколи ні, інколи ні

Sat, 29 Nov 2008 22:00:47 GMT

Я не сплю одна, бо ти мимоволі переслідуєш мене в кожному сні. Котрийсь із них нагадував фільми Ходоровського і, можливо, "Фандо і Лис" в сучасному варіанті виглядав би саме так. Я зніму, обов*язково зніму кіно про запах та тепло твого тіла.
Власне, яка різниця, з ким і де засинаєш, якщо володарем снів незмінно є інший?

Tue, 04 Nov 2008 20:05:07 GMT

втомилася
втомилася
втомилася

від людей загалом і від деяких конкретних зокрема
метро - це щось нестерпне, особливо коли у мене авітаміноз

Wed, 22 Oct 2008 22:30:08 GMT

У відповідь на Rapture’івське “Open up your heart” хочеться кричати порожнім вулицям: “Я не хочу ні до кого прив’язуватися, не хочу любити нікого, не хочу бути біля когось”. Та слова застигають і стають важкими прозорими бурульками на ледь помітних дротах. Між нами переривається зв’язок, і я не зроблю нічого для його поновлення (поки не зроблю). Скоро буде зима, я хочу снігу, хочу лежати в ньому і затуляти ним очі.
Насправді, все це вже було, рік тому, три роки тому, і навіть століття тому в минулих життях. Як перервати цю циклічність, і чи потрібно це насправді, кожен вирішує сам.

Mon, 13 Oct 2008 20:33:38 GMT

У мене не вистачає сміливості казати найважливіше прямо в очі.
За останній час абсолютно зрозумілим лишилося одне: я вмію любити, але не вмію кохати. І музика вмикається настільки голосно, щоб заглушити думки.

Tue, 07 Oct 2008 21:50:33 GMT

я ідіот
бо хто ще міг би перевіряти газовий балончик і потрапити на себе?
відчуття просто жахливі..аааааа

Fri, 05 Sep 2008 21:09:27 GMT

Хтось проводить черговий експеримент над моєю нестабільною психікою. Спочатку це були записи співу пташок, настільки гучні, що навіть сотня солов’їв не змогла б цвірінчати голосніше. Тепер, майже опівночі, я почула: “Внимание, говорит Москва! Работают все радиостанции города”. Якийсь невидимий діджей впевнено нав’язує свої смаки жителям кількох будинків. Якщо ти це прочитаєш, постав, будь ласка, завтра щось ісландське (або вибери з топ-50 на ласт.фм). Хочеться, щоб приємна музика огортала тіло, поки я питиму на балконі чай чи каву.

Wed, 13 Aug 2008 21:12:53 GMT

Синхронність.
Передусім, це слово асоціюється з плаванням. Коли я ходила на п’ятиборство, одним з улюблених занять стало відвідування басейну. Брас, кроль і батерфляй не могли замінити краси, яку я знала з телебачення та кольорових журналів. Та зайнятися водним балетом мені досі не довелося, а п’ятиборство закинулося ще у восьмому класі через брак часу.
По-друге, синхронність пов’язана з діями та думками оточуючих. Ідеї літають в повітрі, немов прозорі метелики, з чиїх крилець сиплеться срібний пилок. Роздивитися його можна, лише примружившись та приклавши до очей скляні буси. Якщо погляд стає розсіяним і мимохіть відчувається запах ладану, - значить, цілі майже досягнуто.

Tue, 12 Aug 2008 20:03:09 GMT

У спогадах дитинства міцно закарбувалися музичні листівки з блискучими малюнками. Коли батарейка хоч трохи сідала, звук ставав просто нестерпним. Та все одно ці привітання користувалися популярністю серед родичів, і в кожному домі можна було знайти набридливу мелодію. Тому до нового проекту Макса Ріхтера я поставилася скептично. І, як виявилося, дарма. 24 звукові фотографії подолали тишу самотніх передосінніх вечорів.
http://www.24postcards.co.uk/

Tue, 12 Aug 2008 12:01:19 GMT

В очікуванні зустрічі мене захоплює кожна літера, побачена на екрані монітора. Тоді навіть внутрішні дзвінки не стають такими набридливими, і моє "Альо" радісно лунає в слухавку. Хочеться стати кращою, насправді кращою~~, а ще не ображати тебе ніколи.~~

21

Tue, 29 Jul 2008 21:21:00 GMT

Надарували різних красивих речей, а на мій величезний букет задивлялися всі перехожі. В маршрутці погортала "Гламурный фашизм", поки що зацінила лише картинки, читатиму завтра. Тепер офіційно можу вживати алкогольні напої, а святкування буде продовжуватися тиждень.
З кимось сьогодні помирилася, з кимось домовилася зустрітися після кількох років мовчання, хтось просто нагадав про себе. День народження - чудове свято)

Sun, 20 Jul 2008 10:53:40 GMT

Я один, та поруч сотні тисяч людей

Mon, 07 Jul 2008 12:13:05 GMT

Я хочу мопед, і навіть можу його купити, але нема гаража, і тому мрія, швидше за все, перейде на наступний рік.
Ще хочу в Коктебель на джаз, а потім на деталі звуку у Львів. І це треба палюбому.
Ще в мене цього місяця день народження, і хочу на нього поїхати кудись, в Тернопіль, Одесу чи кудись ще (а куди?).

Fri, 20 Jun 2008 15:01:37 GMT

За останні 2 дні отримала 3 подяки від читачок за статті. Таке дивне відчуття...

Fri, 20 Jun 2008 10:37:15 GMT

Thu, 05 Jun 2008 21:45:44 GMT

У дитинстві я жила на Буковині, але досить рідко виїжджала в гори. Зате в місті було багато румунів, тому всі святкували мерцишори (прихід весни). Ще досі у мене лежать червоно-білі переплетені стрічки, а в голові чужі народні пісні перемішуються з двомовними новинами. А майже рік перед школою я провела в маленькому містечку на березі моря. Пам*ятаю кригу біля берега і пусті пляжі, де можна було збирати гарні камінчики. На початку березня (хоча це міг бути кінець лютого чи якийсь інший час) я прийшла до моря і побачила, що туди прилетіли лебіді. Один чорний, другий білий. Бабуся сказала, що вони з якогось заповідника. Але думаю, що це все не просто так)))